Одна пасіка в одному селі. Усе, що ми продаємо, зібрано цими бджолами — ми нічого не докуповуємо й не перепродаємо.
Солочин лежить у долині, оточеній горами. Тут немає великих сільськогосподарських полів — натомість є полонини, вирубки, що заростають малиною, старі липи по схилах і акація внизу долини. Тому мед звідси інакший, ніж степовий: складніший і менш солодкий.
Ми тримаємо пасіку як сімейну справу, а не як виробництво. Це означає, що ми знаємо кожну сім’ю в обличчя: бачимо, коли вона слабне, коли готова роїтися, а коли її краще не чіпати. Через це пасіка росте повільно — ми свідомо не збільшуємо кількість вуликів більше, ніж можемо оглянути власноруч за вихідні.
Сезон тут короткий: від акації наприкінці травня до останньої качки в серпні минає менш як сто днів. Решту року робота нікуди не дівається — восени готуємо сім’ї до зимівлі, взимку лагодимо рамки й топимо вощину, навесні виходжуємо тих, хто перезимував слабким. Тому кількість меду щороку різна, і ми не обіцяємо того, чого бджоли не принесли: якщо сорт закінчився, ми так і кажемо, а не підмішуємо схожий.
Майже все, що нижче, можна було б зробити інакше — швидше й вигідніше. Ліворуч — як зазвичай роблять, праворуч — як робимо ми й чого це коштує.
Пасіку везуть до поля — соняшник чи ріпак дають багато меду за короткий час. Поле перед цвітінням обробляють.
Солочин — 400 метрів над рівнем моря, довкола полонини й ліси Свалявщини. Бджоли літають на дикорослі трави. Меду виходить менше, зате він складніший на смак.
Цукровий сироп дають і в медозбір — бджола переробляє його швидше, ніж носить нектар. У банку потрапляє перероблений цукор.
Сироп даємо лише восени, щоб сім’я перезимувала, і тільки після того, як товарний мед уже відкачано. На медозборі бджоли працюють на нектарі.
Качають недозрілим: у меді ще багато води, тому з рамки виходить більше кілограмів. Такий мед потім бродить і має водянистий смак.
Чекаємо, поки бджоли запечатають соти воском — це означає, що вологість опустилася нижче 20 %. Іноді через це качаємо на два тижні пізніше сусідів.
Мед гріють і фільтрують під тиском, щоб він лишався прозорим і рідким на полиці рік. Разом із кристалами йдуть пилок і ферменти.
Проціджуємо через сито, відстоюємо, фасуємо. Жодного нагріву вище 40 °C. Наш мед кристалізується — і це ознака того, що з ним нічого не робили.
Сорти змішують, торішнє доливають до цьогорічного. На етикетці — «мед натуральний квітковий» без дати й місця.
Не змішуємо сорти й роки. На кожній банці — сорт і рік збору. Запитаєте, коли саме качали цю банку, — назвемо тиждень.
Продавець на ринку чи маркетплейсі — посередник. Пасіки він не покаже, бо вона не його.
Пасіка за адресою вул. Санаторна, 8. Домовляйтеся й приїжджайте — подивіться на вулики й покуштуйте всі сорти на місці.
